«Їхня українізація – це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було…» – написав Микола Куліш у п’єсі «Мина Мазайло», доручаючи ці слова нібито негативному й смішному водночас персонажеві дядьку Тарасу. Історія відповіла ствердно не тільки на цю гіпотезу, а й на Кулішеве заперечення цієї думки: «Провокація. Хто стане нищити двадцять мільйонів самих лише селян-українців, хто?» – через кілька років Голодомор перетворив це припущення на реальність. А згодом все нові та нові радянські злочинні експеременти з Україною та українцями. А ще — 426-й день війни…
Поринувши на уроці історії України в історичні реалії 20-30 рр. ХХ ст., здобувачі освіти розкрили справжній зміст політики “українізації”- послаблення українського національно-визвольного руху, який становив загрозу для більшовицького режиму, а нині становить загрозу для “путінського”… Сьогодні історія вкотре для українства влаштовує свій іспит на “українізацію”. Цей іспит ми пишемо кров’ю. Тому, нам пора вже й одужувати від русофільства. Які ще докази ворожості всьому українському так званого русского міра нам потрібні?
